Індія

Намасті!
Отже, спробую розповісти про свою поїздку до Індії. Відразу приходить на згадку твір на тему: "Як я провів літні канікули"
Поїхати в цю дивовижну країну я хотіла дуже давно, але якось не складалося. І ось,  одного прекрасного дня,  абсолютно випадково (а як відомо нічого випадкового не буває), я бачу на сайті у Рашида, що російські йоги їдуть В Індію. Обдзвонивши всіх знайомих йогів, я розумію, що це - мій шанс. .Опущу розповідь про те, як ми шукали квитки і оформляли візи, хоча це було цікаво, як майже все в нашій країні. повинні їхати, пропадають і я стою майже годину на зупинці. В результаті я беру таксі і мчуся на вокзал, де на мене чекає Яна. непотрібно. Можна тільки уявити, що вона пережила! Дякую тобі, Яна!
По дорозі, розмовляючи з таксистом, якому я радісно повідомила куди я їду, здивовано чую його питання: "А ви додому їдете?" і раптом розумію: так, я їду додому!

Чула, що, виходячи з аеропорту, відразу відчуваєш неприємні запахи. Не знаю, мені завжди пахло пахощами, і від людей виходив той самий запах. Найвірніше, що я прочитала перед поїздкою те, що в Індії кожен бачить те, що хоче.Згодна повністю. Я не помічала бруду та злиднів, я бачила дружелюбність і усміхнені обличчя. Хтось скаже "наївно" - може, але такі мої враження.

Отже, приїхавши вночі, особливо Індію я не розглянула. Зустрічали нас добре і навіть гірлянди на шию вішали, але особисто я, втомившись після перельоту, хотіла лише одного – поспати. Діставшись готелю, деякі з нас випробували щось схоже на подив, як мені здалося. Якісь заплутані вулиці, розриті дороги, дивні вивіски на магазинах.Та це й не магазини! Це, якісь лавочки! Але, як відомо, ранок вечора мудріший. Рано-вранці прокидаюся від дивного шуму, не можу зрозуміти що це? Чому так галасливо? Видивляюся у вікно. Тисячі машин та мотоциклів сигналять одночасно! Можливо, їх не тисячі, але, здається саме так. Та й картина з вікна говорить про те - це мурашник! Тільки людський! Швиденько зібравшись, ідемо на сніданок. Після сніданку надвір. Відчуття мурашника посилюється. Не зрозуміло куди йти, як перейти дорогу, якесь дивне відчуття розгубленості. Світлофорів немає, переходів немає. Це за такого руху! Пропетлявши через дорогу (інших слів немає), йдемо в обмінник. Згадую все, що вивчали під час уроків англійської. Оку неможливо зачепитися за щось знайоме через його відсутність. Хочеться води, але звичних для нас магазинів, і тим більше супермаркетів тут просто немає. Як з`ясувалося потім, воду можна придбати в аптеці!

Отже, відвідавши храм Лотоса, ми відправилися обідати. Взагалі розмова про харчування в Індії, особлива. Таке достаток смачної та дуже смачної їжі здивує, мені здається будь-кого. Після Запоріжжя, в якому завжди нічого не купиш, раптом така кількість смачної вегетаріанської їжі! А ціна? На 7-10 доларів можна добре наїстись у кафешці. Та так скуштувати, що ледве виповзаєш із-за столу. Багато йог, які в мене займаються, кажуть, що в супермаркетах купувати нема чого.

Тут, рано вранці ми практикували йогу, а ввечері теорія. Займатися, навіть рано-вранці - це виклик. Як у лазні. Але тягнеться все так, що дивуєшся. І після заняття... О! Ось це кайф. В душ і швиденько в басейн. А потім сніданок. Мій улюблений фруктовий салат з екзотичних ласощів. Їла щодня, навіть усім було смішно, що не міняла сніданок. Ананаси такі, що просто неможливо описати. По пляжу ходять люди і носять на головах свіжі фрукти, а то лайно, що носять у нас. Коштує дешево. За долар можна взяти величезний, бурштиновий ананас, віддати його на кухню і за п`ять хвилин тобі його принесуть порізаним, на тарілочці з блакитною облямівкою. Якщо поторгуватися можна взяти й дешевше. А якщо знати місця, то можна взагалі брати за копійки. А запах! Коли наші нові знайомі їхали далі мандрувати, вони запропонували нам написати на папірцях бажання, а вони кинули б їх у Гангу. Так у мене не знайшлося бажань, крім бажання, щоб під вікнами мого будинку виріс ананас. Звісно, ​​ми пожартували з цього приводу, мовляв, з бажаннями треба бути обережнішими, бо можуть справдитися. Тому моє бажання у Ганзі не виявилося. Банани там переважно малесенькі, не такі як у нас. І червоні банани, більші й покисліші, мені вони більше сподобалися. А маленькі, зважаючи на все, подобаються слоникам, до яких ми їздили. Принаймні вони були явно не проти частування. Хоча, коли слоник відкрив свій рот, особисто у мене виникла асоціація з паровозною топкою. Страшновато. Слоник, бачачи твою нерішучість, починає нишпорити хоботом, у пошуках смачненького. А взагалі вони дуже славні і навіть станцювали по своєму якось. Дуже гарно. Похитуючись з боку на бік і похитуючи головою. На дотик схожі, на суміш наждачки і металевої терки з волоссям, що стирчать де-не-де. Кумедно. Живуть на волі, там цілий парк і жодних кліток.

style="color: #858585; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; line-height: 14px; text-align: left;" /> по храмах. Шкода, їх було небагато. Їздили до ашрамів. Живуть там переважно європейці, змучені цивілізацією та її "досягненнями". Досі не зрозумію, що мається на увазі під ними. Чого досягли? Зробили холодильники, мікрохвильові печі та мобілки, які нас вбивають? Збудували космічні залізяки за мільярди доларів і літаємо до космосу? Так йоги тисячі років тому могли полетіти на будь-яку планету без жодних залізяків. Медичні здобутки? Так теж не дуже якось. Операції на серці, штучне серце? То скільки тих, хто його зможе отримати? А мільйони помруть від серцево-судинних захворювань, які й викликала ця цивілізація, "здобутками" якої ми пишаємося. Дуже кумедний логічний хід: спочатку вбивати людей "здобутками", а потім думати, як врятувати хоч когось.

< br style="color: #858585; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; line-height: 14px; text-align: left;" />В ашрамах тихо і розмірено.Кожен робить свою справу: готує, прибирає чи відповідає на запитання численних відвідувачів. Живуть там досить довго, дивлячись на візу. Територія велика, там і йога, і астролог, і кімнати, і кухня, взагалі місто в місті. Були в йогівському ашрамі Шиваванди. Краса. Фото, де є дерев`яні форми йогівських асан, це звідти. Скрізь зелень та чистота. Все за розкладом: підйом, заняття, сніданок, теорія, обід, теорія... Теж європейці. Скрізь вегетаріанська їжа та смачна. І випічка, і піца, і всякі страви смачненькі. І зрозуміло, що все це не стоїть у холодильниках і на полицях магазинів поки не протухне. Приготували та з`їли. Як і належить. Ось вам і "дика країна" де всі "бідні та нещасні", як багато хто в нас тут думають. Якщо грошей мало, значить і щастя не бачити. "Все це було б смішно, якби не було так сумно"...

< br style="color: #858585; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; line-height: 14px; text-align: left;" />


Намасте.